Розвиток зрозумiлої, ефективної та стратегiчної стверджуючої лiнiї аргументацiї є особливо важливим тому, що вона встановлює фокус та структуру дебату.
Вираз «лiнiя аргументацiї» використовується для визначення головних аргументiв, якi кожна зi сторiн представляє у своїх конструктивних промовах. Хоча i схожi за своїми цiлями, стверджуюча та заперечуюча лiнiї аргументацiї часто рiзняться за своєю структурою. У цiй частинi розглянемо як полiтичнi так i неполiтичнi стверджуючi лiнiї, щоб пiдкреслити їх роль та будову в дебатах.
Заперечуюча лiнiя аргументацiї буде розглядатись в iншiй частинi. У нiй йтиметься про рiзнi заперечуючi стратегiї.
Розробка чiткої, зрозумiлої, ефективної та стратегiчної стверджуючої лiнiї аргументацiї є особливо важливою у дебатах. Вона встановлює фокус та структуру в раундi. Стверджуюча лiнiя повинна адекватно встановлювати як позицiю команди, так i доводити, що тема правильна. Роблячи це, стверджуюча команда виконує свiй обов'язок доведення (burden of proof), презентуючи попередню лiнiю аргументацiї.
З метою виконання свого обов'язку доведення, стверджуюча команда повинна представити аргументацiю, яка на її погляд повнiстю доводить тему. Початкова лiнiя аргументацiї - це лiнiя аргументацiї, яка, на перший погляд, пропонує повну пiдтримку теми. Наприклад, якщо стверджуюча команда хоче довести тему, яка каже що «свобода преси важливiша, нiж право власностi», то просто показати, що свобода преси дуже важлива - не достатньо. Лiнiя аргументацiї не буде початковою, доки стверджуюча сторона не порiвняє всiх переваг вiльної преси та переваг права власностi i не покаже, що право вiльної преси важливiше. Щоб задати правильну початкову лiнiю аргументацiї, стверджуюча команда повинна спершу роз'яснити тему, а вже потiм виправдовувати її.
Назва теми, як i будь-яке речення, може бути роз'яснено нескiнченною кiлькiстю способiв. У дебатах дуже важливо, щоб обидвi сторони чiтко розумiли про що йдеться у темi. Наприклад, стверджуюча може захищати «демократiю», визначену як «представницький уряд», у той час як опозицiя атакує «демократiю», визначену як «принцип вiдкритостi всiх iдей». Тому двi сторони не будуть дискутувати, бо фокусують увагу на рiзних речах. З цiєї причини чiтке визначення теми стає життєво необхiдним для проведення гарних дебатiв.
Так як стверджуюча команда розпочинає першою, то вона має можливiсть першою дати роз'яснення. Вони роблять це, визначаючи ключовi слова теми. Дефiнiцiї повиннi бути:
Чiткими. Якщо ви визначатимете ключовi слова теми незрозумiлими термiнами, то це нiчого не змiнить. Бо замiнюючи одне важке або багатозначне слово iншим, картина суттєво не змiниться. Наприклад, слово «свобода» замiнюється словом «воля».
Розсудливими. Термiн повинен бути зрозумiлим людям. Наприклад, «суспiльство» - група людей, якi формують громаду. Якщо Ви наведете незрозумiле пояснення, то цим самим дасте шанс вашим опонентам виграти.
Стратегiчними. Так як стверджуюча команда визначає термiни теми, то вона має обов'язок доводити тему, згiдно з тим як її визначила. Якщо, наприклад, стверджуюча команда визначає поняття «свобода», як «абсолютний дозвiл робити все, що завгодно», то це буде не найкращим вибором. Бо, використовуючи такi дефiнiцiї, вони створюють собi непосильне завдання.
Вводити дефiнiцiї найкраще всього одразу пiсля теми. Дефiнiцiї можуть бути представленi за допомогою такого речення «Для того щоб краще зрозумiти стверджуючу позицiю, ми хочемо визначити основнi термiни теми».
Якщо стверджуюча команда запропонувала свою iнтерпретацiю, заперечуюча команда повинна або погодитись з нею, або показати чому цi пояснення хибнi i запропонувати свої. Ми обговоримо цей момент детальнiше у роздiлi заперечуючих стратегiй.
Стверджуюча команда повинна показати причини, чому вони погоджуються з темою. Для того щоб розпочати введення причин, стверджуюча команда має розпочати з запитань:
Чому ми погоджуємось з темою?
Якi можуть бути аргументи на пiдтримку теми?
Якi головнi питання, викликанi темою?
Якими можуть бути найкращi аргументи заперечуючої сторони?
Вiдповiдаючи на всi цi запитання, стверджуюча команда просувається до створення чiткої та стратегiчної лiнiї аргументацiї. Стверджуюча команда має обов'язок довести правильнiсть теми. Вони роблять це, презентуючи початкову лiнiю аргументацiї. Що визначає початкова лiнiя аргументацiї залежить вiд того чи тема полiтична, чи не полiтична. Цi вiдмiнностi будуть описанi пiзнiше, а зараз давайте поглянемо на базис будь-якої лiнiї. Незалежно вiд стилю, iснують кiлька способiв, якi створюють структуру для лiнiї аргументацiї.
Перша рiч, якої ви повиннi добитись вiд глядачiв - це увага. Ви можете привернути увагу, читаючи сильну цитату, використовуючи чудову статистику або наводячи драматичний приклад чи аналогiю. Наприклад, тема яка iлюструє наведену технiку. «Мета - захистити природнi ресурси важливiша. нiж мета - пiдвищити мiжнародний економiчний розвиток». Це чудовий приклад, як використати сильнi факти для представлення вашої лiнiї аргументацiї та звернути на себе увагу глядачiв. Примiтка: у неполiтичних дебатах, критерiй та його причиннiсть йдуть один за одним. (Для кращого розумiння дивись приклад лiнiї аргументацiї не полiтичних дебатiв).
«Професор Гарвардського унiверситету, бiолог Едвард О. Вiлсон пiдрахував, що як мiнiмум 50000 видiв тварин зникають щорiчно, з них майже 140 видiв, приреченi на зникнення через руйнування тропiчних лiсiв - їх природного середовища». Це означає, що протягом раунду, майже 12 видiв тварин будуть втраченi для свiту назавжди. Вже настав час помiркувати про змiну прiоритетiв i захист навколишнього середовища, навiть за рахунок втрати деяких позицiй у розвитку економiки. ( Джон Райан - Спецiалiст з питань бiологiї, «State of the World», 1992: р. 9)
Контенцiї - це серiї аргументiв, органiзованi для доведення теми. Добре написанi контенцiї включають аргументи, якi:
Пропонують приклади, якi iлюструють правильнiсть теми.
Поєднують оригiнальну причиннiсть з цитатами експертiв цiєї областi.
Зв'язують твердження з темою.
Чiтко органiзованi, щоб кожен аргумент можна було позначити номером або лiтерою.
Для того щоб проiлюструвати функцiї контенцiй використаємо наступну тему:
«Органiзацiя Об'єднаних Нацiй зазнала невдачi щодо пiдтримки миру».
Контенцiя I: Миротворчi загони ООН не мають повноважень для дiй.
Iснування надто великої кiлькостi повноважень часто перешкоджає миротворцям дiяти.
Ускладненi «правила бою» часто перешкоджають миротворцям дiяти.
Приклад Сомалi виявив негативнi наслiдки рiшучих дiй.
Контенцiя II: Миротворцi ООН часто стають цiллю для ворожих сил.
Змiшаний мiжнародний склад миротворчих сил робить їх привабливою цiллю для терористiв.
Приклад бомбардування казарм американської армiї в м. Лебанон iлюструє, як миротворцi можуть стати цiллю для нападу.
Контенцiя III: Миротворцi ООН часто допомагають агресорам у вiйнi.
Миротворцi дозволяють однiй iз сторiн утримувати територiю, якою вона заволодiла пiд час вiйни.
Приклад подiй на Голландських Висотах iлюструє, як територiальнi вигоди шкодять благородним цiлям.
Кожен з цих пунктiв є iндивiдуальним аргументом, який буде обов'язково посилений прикладами. Як ви побачите далi, прикладами можуть бути факти, статистика або цитати експертiв. Разом з доказами пояснення контенцiй допоможе Вам у доведеннi.
Пам'ятайте, що стверджуюча лiнiя аргументацiї повинна бути переконливою i тому повинна бути написана так, щоб її легко було прочитати. Аргументацiя повинна бути легкою для розумiння та легко переходити вiд одного твердження до iншого. Сильнi зв'язки зроблять вашi промови легшими для розумiння суддями та покажуть їм зв'язок мiж аргументами. Коли ви використовуєте зв'язки, пам'ятайте про зосередження уваги на логiчних зв'язках мiж двома твердженнями, наприклад:
Тепер, коли ми знаємо про знищення тропiчних лiсiв, повиннi запитати себе, що необхiдно зробити, щоб не загубити цi невiдновлюванi ресурси. На щастя є такi кроки, якi ми можемо здiйснити. У пiдпунктi «С» ми пропонуємо...
У висновку, вам треба зробити пiдсумок вашої лiнiї аргументацiї i спрямувати увагу знову на тему. Оскiльки висновок це останнє, що почує суддя у вашiй промовi, необхiдно щоб вiн був сильним, але стислим. Щоб зробити пiдсумок лiнiї, про яку йдеться вище, дебатер може сказати наступне:
Продовжуючи цi дебати, i пiдкреслюючи здобутки та втрати у боротьбi за захист навколишнього середовища, ми просимо вас пригадати, що майже 12 видiв тварин закiнчать свою подорож по планетi Земля протягом наступних 2 години. Отже - це дебати про їх долю. Це дебати про нашу долю.
Як ми вже зазначили, специфiка попередньої лiнiї аргументацiї змiнюється у залежностi вiд темпу теми, яка обговорюється. Неполiтична (цiннiсна або фактична) тема вимагає вiд стверджуючої команди показати, що специфiчний фактичний висновок повинен бути пiдтриманий. Полiтична тема, з iншого боку, буде вимагати, щоб деякi проблеми в iснуючiй системi, були розв'язанi шляхом змiнення полiтики. Давайте поглянемо, як цi вiдмiнностi проявляються при розробцi кожної лiнiї аргументацiї. Неполiтична лiнiя аргументацiї повинна пiдтверджувати тему, яка є або визначеним фактом (телебачення призводить до насильства) або визначеною оцiнкою (ООН - не ефективна). В обох випадках пояснення вимагають, по-перше, створення стандарту або остаточної цiлi i, по-друге, застосування цiєї цiлi до теми. Стандарт або цiль (мета) називається «критерiєм».
У неполiтичнiй темi, критерiй може iнтерпретуватись як засiб, який використовується при розробцi деяких причин. Критерiй може бути двох рiзних типiв: як стандарт i як мета.
Критерiй як стандарт. Уявiмо, що ми хочемо визначити чи є якийсь мiнерал твердим або м'яким. Ми будемо використовувати критерiй, який пояснює, що ми розумiємо пiд поняттям «твердий». Один iз тестiв, щоб визначити чи є мiнерал твердим чи нi, полягає у спроможностi мiнералу дряпати скло. Можливiсть дряпати скло - буде при цьому критерiєм для визначення твердостi матерiалу. Далi йде приклад критерiю, як стандарту для теми:
Тема: Телебачення є причиною насильства.
Критерiй (Стандарт): Копiювання поведiнки.
Якщо люди здiйснюють теж саме насильство, яке показують по телебаченню, тодi ми можемо сказати, що телебачення має негативний ефект i тому є причиною насильства.
Критерiй, як мета. Ще крiм стандарту iснує критерiй, який має назву остаточної цiлi або цiнностi, яку пiдтримує стверджуюча команда. У цьому значеннi, критерiй не тiльки - засiб для оцiнки, а бiльше - мета, якої ми намагаємось досягти нашою лiнiєю аргументацiї. Як мета, критерiй завжди буде позитивною цiннiстю. Далi йде приклад критерiю - мети, яку використано для цiннiсних дебатiв:
Тема: ООН - не ефективна.
Критерiй (мета): Пiдтримка миру мiж народами.
Пiдтримка мiжнародного миру збагатить країни всього свiту, як економiчно, так i культурно. Отже, якщо мир матиме такий неоцiненний вплив на свiт, то нашою метою повинна бути його пiдтримка.
У дебатах Карла Поппера критерiй ближчий до мети, нiж до стандарту. Критерiй, як мета, чiтко вказує, якi цiнностi пiдтримує стверджуюча сторона. У застосуваннi критерiй буде також i стандартом, так як вiн використовується, як засiб для доведення: чи правильна тема, чи нi.
У будь-якiй лiнiї аргументацiї, використовуючи критерiй, ви тим самим фокусуєте дебати на важливих моментах теми. I показуєте чiтко суддi, що треба довести стверджуючiй сторонi, щоб виграти гру. Розробляючи критерiй, весь час тримайте в головi, яким вiн повинен бути:
Досяжним - стверджуюча команда повинна мати можливiсть довести правильнiсть теми, згiдно з критерiєм. Якщо стверджуюча команда намагається довести, що покращення навколишнього середовища важливiше за економiчне зростання, то з їхнього боку буде не зовсiм розумно визначати критерiй як «свiт без забруднення», так як таку мету майже неможливо досягти.
Конкретним - невиразний критерiй пропонує малий напрямок для лiнiї аргументацiї та ускладнює для суддi розумiння ваших думок та визначення того факту, чи спрацьовують вашi аргументи для досягнення мети. Наприклад, такий критерiй як «якiсть життя», хоча i є досить сильним для доведення, але не дає ясностi щодо можливостi пiдтримки понять «освiта» i «працевлаштування».
Зв'язаним - критерiй служить, як зв'язок мiж стверджуючою лiнiєю аргументацiї та темою. Вiн повинен зосереджувати увагу на темi та не вiдводити фокус вiд теми "незв'язаними" питаннями.
Як було зазначено ранiше, контенцiї - це серiї аргументiв, зiбранi для доведення теми. У неполiтичних дебатах вони виконують спецiальну функцiю - показують, як стверджуюча команда досягне свого критерiю. Iншими словами, оскiльки стверджуюча сторона вводить та пояснює критерiй, то вони повиннi розробити контенцiї, якi будуть доводити їх критерiй. У цьому розумiннi критерiй можна розумiти, як мiст - необхiдний для досягнення критерiю.
Презентуйте вашу сторону:
Переконливий вступ (презентацiя теми)
Введiть та Обгрунтуйте Критерiй
Визначте Ключовi термiни теми
Запропонуйте контенцiї, якi пов'язанi з критерiєм та доводять тему
Зробiть Висновок
ТЕМА: СМЕРТНА КАРА НЕВИПРАВДАНА
«Жорстокiсть та злiсть не можна знищити за допомогою жорстокостi та злостi». Стверджуюча сторона вiрить, що смертне покарання пiдриває iдеали правосуддя у системi i, тим самим, знищує iдеали суспiльства. Правосуддя, справедлива рiвнiсть - це тi цiнностi, якi ми повиннi пiдтримувати. Але фундаментом всього цього є повага до людського життя. Люди, якi пiдтримують смертне покарання, кажуть, що це робиться для користi суспiльства. Це шлях запобiгання iншим злочинам, шлях справедливої помсти за злочини, шлях змiцнення правосуддя. Але всi цi аргументи мають хиби, бо одна цiль, яку всi вони переслiдують - це бажання нарештi припинити насильство, тобто смертна кара - це засiб для досягнення соцiальних цiлей. Роблячи це, вони не помiчають найголовнiшого -цiннiсть, яку пiдтримує стверджуюча команда: цiннiсть ЛЮДСЬКОГО ЖИТТЯ. Професор Дуглас Лаки пiдтримав нашу сторону, тим що написав в 1984 роцi «Моральнi Принципи та Ядерна Вiйна, стор. 163» «Якщо ми стверджуємо, що людське життя у будь-який момент може бути привласнене для загального блага, ми говоримо, що люди завжди будуть використовуватись як засоби, а не творцi». Це є частиною великої соцiальної традицiї, яка тягнеться вiд Русо i до Канта. "Люди не зобов'язанi вiдмовлятись вiд свого життя ради загального блага.» Якщо людська iстота розглядається як щось, справдi цiнне, тодi невиправдано забирати людське життя, навiть, якщо це робиться задля соцiальних цiлей. Люди суспiльства повиннi визнаватись його творцями, а не засобами досягнення соцiальних благ.
ТЕМА: СМЕРТНЕ ПОКАРАННЯ НЕ ВИПРАВДАНЕ
Перед тим як атакувати найбiльше зло - вбивство, давайте спочатку розглянемо причини, якi запропонованi для здiйснення страти та чому вони невiрнi.
I. ТРАДИЦIЙНI ПРИЧИНИ ДЛЯ ЗДIЙСНЕННЯ СТРАТИ РОЗКОЛОЛИСЯ
А. СМЕРТНЕ ПОКАРАННЯ НЕ ЗМЕНШУЄ ЗЛОЧИННОСТI
Люди, якi виступають на захист теорiї залякування, часто аргументують це розбiжностями, якi iснують у державах, що мають смертне покарання i не мають смертного покарання. Але рiвень тяжких злочинiв залежить вiд iнших факторiв, а не вiд форми покарання. Барi Мiшкiн написав у Смертному Покараннi у 1981 стор. 37. «Якщо дивитись лише на кiлькiсть вбивств у двох схожих країнах, зi схожими iсторичними, географiчними, соцiальними та економiчними умовами, то не можна з упевненiстю сказати чи заборонена у цiй країнi смертна кара чи нi. Це свiдчить про те, що злочиннiсть залежить вiд iнших факторiв, а не вiд способу покарання».
Захисники смертного покарання переконують, що, якщо страта не зменшує злочиннiсть, то хоча б є справедливою помстою за вбивство.
В. СМЕРТНЕ ПОКАРАННЯ НЕ ВИПРАВЛЯЄ ПЕРШОГО ЗЛОЧИНУ
Давiд Бендер написав у 1981р. у Смертному Покараннi стор. 14: «Це неправильно, якщо людина вбиває iншу людину, але також неправильно, якщо подiбне вбивство здiйснює держава. Два неправильнi вчинки не можуть вивести на правильний шлях.» Але цi два неправильнi вчинки (iдеї) можуть породити ще одне зло. Це ми i бачимо у смертному покараннi. Якщо держава має право вбивати, то це шлях дискримiнацiї цiнностi людського життя.
II. СМЕРТНЕ ПОКАРАННЯ IНФIКОВАНЕ РАСИЗМОМ
Бiл Боулз у своєму репортажi «Пiдтримка Законiв Смертного Покарання» за 5 травня 1987р. у Детройтськiй Вiльнiй Пресi написав (стор. 1а): «Пан Балдус перевiрив всi вироки зi смертною карою, якi було здiйснено в штатi Джорджiя за перiод з 1973 по 1978рр, i визначив, що злочинцi, якi вбивали бiлих, мали смертних вирокiв в 11 разiв бiльше, нiж тi, що вбивали чорних».
Цi рiшення суддiв: кому жити, а кому нi - свiдчать про расову дискримiнацiю. На завершення ми хочемо пiдсумувати нашу лiнiю аргументацiї останнiм аргументом
III. СМЕРТНЕ ПОКАРАННЯ ЗАВДАЄ ЛЮДЯМ ШКОДУ IНДИВIДУАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ, ВИКОРИСТОВУЮЧИ ЇХ ЯК ЗАСОБИ
Навiть якщо ви вiрите, що для загального блага необхiдно забрати життя людини, тодi ви повиннi поглянути на людину не як на творця, а як на засiб для досягнення загального блага, щоб, таким чином, виправдати покарання. Баррi Мiшкiн написав у 1981 р. у Смертному Покараннi (стор. 36): «Страти у тюрмах дають суспiльству безпомилковi докази того, що життя перестає бути священним. Насильство узаконене, i здається нам виправданим, закликаючи тих, хто має законну силу вбивати».
Будь-яке вбивство - це жорстокiсть та зло. Тi ж самi атрибути не зникають, коли вбивцею стає держава. Будь ласка, зрозумiйте, що смертне покарання - не виправдане.