СТИЛЬ ДЕБАТIВ

На тих сторiнках пiдручника, якi Ви вже прочитали, були розглянутi загальнi риси та цiлi, характернi для рiзних типiв дебатiв. Насамперед, це переконати суддiв, що позицiя, яку Ви вiдстоювали при обговореннi запропонованої теми, вiрна. Але в дiйсностi iснує кiлька типiв (стилiв) дебатiв. Всi вони мають рiзнi назви в залежностi вiд їх походження. Наведеннi нижче стилi - принципово рiзнi. Вони набули поширення у Сполучених Штатах, i всi вони легко адаптуються для проведення мiжнародних змагань.

ДЕБАТИ ДУГЛАСА-ЛIНКОЛЬНА

Змодельованi пiсля вiдомих дебатiв мiж Авраамом Лiнкольном та Стефаном Дугласом. Диспути цього типу вiдомi як "цiннiснi дебати". Учасники дебатiв такого типу зосереджують зусилля на якнайвигiднiшому висвiтленнi цiнностей, про якi йде мова у запропонованiй темi, тобто на тому, що важливiше для суспiльства. Наприклад, "У кримiнальнiй судовiй системi покарання важливiше нiж виправдання" або "Культурне рiзноманiття важливiше, нiж одна спiльна культура". Учасники цих дебатiв у ходi дискусiї вiдстоюють перевагу тiльки загальних принципiв, закладених у їхнiх позицiях. Iншими словами, розглядаються лише теоретичнi положення (iдеї), до уваги не беруться результати їх практичного втiлення. Наприклад, якщо стверджуюча сторона намагається довести, що ... "Уряд повинен забезпечувати потреби "бiдних", то вона не повинна доводити ефективнiсть будь-якої урядової програми допомоги бiдним. Бо основне завдання дебатерiв висувати суспiльне важливi iдеї, а втiлювати iдеї в життя - це справа Уряду. Взагалi, дебати Дугласа-Лiнкольна базуються на "iдеях, цiнностях i дусi" та врегульовують полiтичнi, економiчнi, соцiальнi, моральнi та естетичнi позицiї, якi ми маємо сьогоднi.

ПОЛIТИЧНI ДЕБАТИ

Полiтичнi дебати фокусують увагу учасникiв на розробцi практичних рекомендацiй з реалiзацiї певних тверджень, iдей. Наприклад, "Уряду слiд забезпечити безробiтних суспiльно-корисними роботами" або "Уряд повинен заборонити рекламу тютюну" або "Iммiграцiю треба значно обмежити". У цих закликах ми вбачаємо, що суспiльнi цiнностi вже визначено, наголос робиться на їх практичному застосуваннi, впровадженнi цих iдей. Взагалi, стверджуюча сторона пропонує конкретний план, який реально досягне мети, сформульованiй у заклику i дозволить зробити це бiльш ефективно нiж будь-який альтернативний план Наприклад, розробляючи першу тему-гасло, стверджуюча команда може запропонувати робочу програму яка передбачає переробку iнфраструктури ринка працi. Заперечуюча команда має на вибiр кiлька вiдповiдей:

  1. Вона може довести, що будь-якi змiни iнфраструктури не бажанi, тобто сучасна система дозволяє достатньо ефективно впоратися з проблемою.

  2. Вона може довести, що запропонований план недосконалий i що збитки. завданi його реалiзацiєю, бiльшi, нiж очiкуванi прибутки.

  3. Заперечуюча сторона може запропонувати кращий план, який спрямовано на вирiшення проблеми.

Тодi, як докази у дебатах Дугласа-Лiнкольна є частiше фiлософськими та лiтературними, докази у полiтичних дебатах - практичнi та статистичнi.

ПАРЛАМЕНТСЬКI ДЕБАТИ

Парламентськi дебати розроблено на основi Британського Парламенту. Одна команда представляє уряд, а iнша - опозицiю лояльну Її Величностi. Спiкер палати стежить за виконанням правил командами, виконує всi обов'язки та є суддею. Всi гравцi повиннi звертатись до нього або до неї словами "Мiстер Спiкер" або "Мадам Спiкер". Кожна команда складається з двох учасникiв. Команда Уряду складається iз Прем'єр-мiнiстра та члена уряду (iнодi його називають мiнiстром Королеви). Команда опозицiї має у своєму складi лiдера опозицiї та члена опозицiї. Згiдно iз правилами, команда уряду на початку гри має право визначати основнi термiни теми. Мiж темою та дефiнiцiями повинен бути чiткий та логiчний зв'язок. Взагалi, Парламентськi дебати дозволяють обом дебатуючим командам значною мiрою використовувати у грi як практичнi, так i фiлософськi аргументи (комбiнацiя Полiтичних дебатiв та дебатiв Дугласа-Лiнкольна). Цей тип дебатiв має ще одну характерну рису. На вiдмiну вiд iнших, у Парламентських дебатах пiд час проголошення промови однiєю з команд, командi опонентiв дозволяється переривати їх або робити зауваження.

ДЕБАТИ КАРЛА ПОППЕРА (ПДКП)

Програма дебатiв Карла Поппера (ПДКП) поєднує особливостi, якi притаманнi i Полiтичним дебатам, i дебатам Дугласа-Лiнкольна. Правила гри, в якiй зустрiчаються двi команди по троє чоловiк, розробленi таким чином, що вони спонукають до спiльної працi та сприяють особистiй активностi. ПДКП розроблялася з метою навчити молодь логiчно та критично мислити. З часом гра набула своєрiдної форми. Вона розвивається вбiк дебатiв "полiтичного стилю", де гравцi навчаються планувати вирiшення проблем, що обговорюються. В подальшому ПДКП може перетворитися на цiлком самостiйний рiзновид дебатiв.

ФОРМАТ (Правила)

Логiчним продовженням всього сказаного була б докладнiша розповiдь про структуру ПДКП. Iншими словами, кожен гравець має шанс висловлюватись, задавати запитання та готувати аргументи. Тому наступне - це формат ПДКП:

Двi команди, якi називаються стверджуючою та заперечуючою

Стверджуюча-А, команда з 3-х гравцiв А-1, А-2, А-3

Заперечуюча - N, команда з 3-х гравцiв N-1, N-2, N-3

Промовець

Час

А1
N3 та А1
N1
А3 та N1
А2
N1 та А2
N2
А1 та N2
А3
N3
6 хвилин
3 хвилини (для перехресного допиту)
6 хвилин
3 хвилини (для перехресного допиту)
5 хвилин
3 хвилини (для перехресного допиту)
5 хвилин
3 хвилини (для перехресного допиту)
5 хвилин
5 хвилин

Попередній розділ | Наступний розділ