Дуже часто люди придiляють увагу не тому, що було сказано, а як це було зроблено. За прикладом далеко ходити не треба, достатньо подивитися на наших полiтикiв. Їх стиль, красномовство, впевненiсть найчастiше все це - змушує нас вiддати за них свiй голос. На щастя у дебатах особлива увага придiляється саме поданiй iнформацiї, але все ж таки стиль промови є дуже важливим i, будучи один раз надбаним, пригодиться на все життя. Найкращий шлях покращити свiй стиль промови - ПРАКТИКУВАТИСЯ. Чим досвiдченiший дебатер, тим швидше почуття невпевненостi та хвилюванню змiнюється на впевненiсть та вмiння володiти собою. Наступнi чотири роздiли презентують стиль промови та повиннi використовуватися з тренувальними вправами, поданими у кiнцi методички.
Досвiдченi дискутанти використовують свої очi для контакту з аудиторiєю. Дебатери повиннi дивитися прямо у вiчi суддi або будь-кому з аудиторiї - так, нiби вони розмовляють з ними у приватнiй бесiдi. Якщо дивитися прямо у вiчi вам не зручно, тодi намагайтеся дивитися на брови, нiс або чоло слухача. Промовцi повиннi уникати дивитися тiльки у свої записи або поверх голiв слухачiв. Дебатери не повиннi також, що називається пильно придивлятися. Для того, щоб зоровий контакт був ефективнiшим промовець повинен знати, що вiн повинен говорити, а не заглядати часто у свої нотатки. Не забувайте, що традицiя зорового контакту у рiзних народiв рiзна.
Промовцi повиннi вмiти використовувати свiй голос для приваблення уваги аудиторiї та суддi. Вiн повинен бути спокiйним та виказувати позитивне ставлення; використовувати свiй голос для передачi впевненостi, зацiкавленностi, ентузiазму тощо. Без використання голосових наголосiв промова буде здаватися нудною та звучати невпевнено.
Наступне потрiбно використовувати для контролю над голосом:
Швидкiсть: Промовець повинен використовувати швидкiсть свого голосу так, щоб все, що вiн говорить було зрозумiлим. Виразно говорячи, ви змiнюєте швидкiсть свого голосу. Швидко ви говорите тодi, коли хочете пiдкреслити поспiшнiсть дiй, повiльно тодi, коли пояснюєте якiсь iдеї. Промовець повинен видiляти важливi слова логiчним наголосом. Ви повиннi також уникати бути невпевненим, неспокiйним або надто повiльним у своїй промовi. Краще говорити загальнодоступними фразами, а не використовувати слова та складнi речення, якi зрозумiлi тiльки для вас. Намагайтеся бути розслабленим, але не говорiть дуже повiльно, бо вас буде не цiкаво слухати, у той же час - не говорiть дуже швидко, нiби ви кудись поспiшаєте.
Пауза: Кожний досвiдчений дебатер розумiє ефект мовчання у промовах. Вони часто роблять паузи, особливо перед та пiсля iдей, складних пунктiв та роздiлiв своєї промови. Пауза повинна бути настiльки довгою, щоб суддi та аудиторiя були здатнi з'ясувати сказанi iдеї та приготуватися для сприйняття наступних. Промовець повинен уникати примусових пауз (або просто вигукiв). Пауза достатньої довжини видiляє сказанi iдеї краще за всi iншi засоби усного мовлення.
Звук: Аргументи гарнi лише тодi, коли можуть бути почутi. Дебатери повиннi говорити голосно та не дуже знижати свiй тембр голосу. Вони повиннi направляти свiй голос на слухачiв, а не, наприклад, на стiну. Дехто змiнює тембр свого голосу, щоб промова звучала цiкавiше. Вони говорять голосно, коли хочуть пiдкреслити iнтенсивнiсть та тихо, коли передають емоцiї.
Для промовця завжди краще виступати зi своїми природними жестами, нiж намагатися стримувати себе. Дехто використовує у дебатних промовах такi жести, якi не використовуються у повсякденному життi, це переважно жести руками або кистями рук. Цi жести, переважно, використовуються для замiни усних наголосiв. Дебатери повиннi навчитися правильно користуватися своїми жестами.
Вони повиннi уникати ненатуральних (неприродних) жестiв: театральних або хореографiчних. Дехто робить жести через хвилювання, наприклад, поправляє волосся або одяг. Такi жести вiдволiкають увагу слухачiв та псують всю промову. Дебатери повиннi вмiти розпiзнавати цi жести та працювати зi своїми колегами над їх знищенням.
Збентеження при публiчних промовах має багато форм. Промовцi описують свої почуття, як збентеження, хвилювання, страх, панiка, тривога, передчуття чогось поганого тощо. Самi цi слова вже несуть у собi певний вiдсоток хвилювання. Дебатери усвiдомлюють, що у них ще немає достатньо досвiду при публiчних промовах. Вони вiдчувають себе фiзично, емоцiйно, iнтелектуально «розкутими» перед суддями та аудиторiєю. Збентеженiсть може зiпсувати дебатну промову. Голос промовця може лунати ненатурально. Промовець може здаватися невпевненим та збентеженим.
Гарнi промовцi визнають те, що будуть нервувати. Попередня пiдготовка - це основний спосiб позбутися збентеження при публiчних промовах. Дебатери повиннi готуватися таким чином, щоб якомога менше нервувати при промовах. Багато людей не звертають уваги на нервовий стан промовця - вони надто зайнятi сприйняттям iнформацiї. Початкiвцi повиннi розпiзнавати збентеженiсть та намагатися контролювати її пiд час промов. Це значно ефективнiше, нiж пробувати її позбутися або зменшити. Для того, щоб все ж таки зменшити хвилювання - тренуйтеся якомога бiльше. Для бiльшого ефекту дебатери тренуються навiть пiсля того, як вже все вивчено.
НОТАТКИ ВЧИТЕЛЮ: Схвильованiсть перед аудиторiєю - цiлком нормальне явище. Новачки можуть почувати себе фiзично, iнтелектуально, емоцiйно розкритими перед аудиторiєю. Зайвi вiддчуття можуть зiпсувати успiх будь-яких дебатiв. Голос дрижить, руки трусяться. Вся презентацiя може стати дуже напруженою. Руки пiтнiють. Промовець губить хiд своїх думок. Практика є найкращим засобом подолання всього цього. Початкiвцi радi будуть дiзнатися, що їх хвилювання не завжди помiтне оточуючим, особливо, якщо завдання останнiх полягає в оцiнцi представлених аргументiв. Початкiвцi повиннi добре знати своє хвилювання, а не намагатися зменшити i вгамувати себе, бо це може лише погiршити ситуацiю.
Промовцi набувають впевненостi, коли розумiють чого хоче вiд них аудиторiя. Це включає чiткий аналiз аудиторiї, щоб визнати контекст для аргументiв стосовно суддiв та аудиторiї. Органiзацiя промови повинна непомiтно змiнюватися з огляду на вимоги аудиторiї. Аналiз аудиторiї не тiльки зменшує хвилювання, а й покращує невимушенiсть та якiсть ходу дебатiв.
Тренери можуть використовувати гумор, щоб зняти напругу у дебатерiв, створену збентеженням перед публiчним виступом. Промовцi повиннi бути готовi до хвилювання пiд час дебатiв. Наприклад, якщо ви знаєте, що у вас пересихає у ротi, коли ви хвилюєтеся, приготуйте заздалегiдь склянку води.
Наступнi поради допомагають промовцям:
Розслабитися.
Дихати глибоко.
Пам'ятати, що ви добре пiдготовленi.
Припинити колекцiонувати свої думки; мета - розкрити свої аргументи перед суддями, а не просто згаяти час.
Тренери повиннi завжди пам'ятати, що пiдбадьорювання допомагає дебатерам.